За принципом роботи, газові системи, які на сьогодні широко використовуються, можна розділити на чотири покоління: I покоління Механічні системи з вакуумним керуванням, які встановлюють на бензинові карбюраторні автомобілі II покоління Механічні системи, доповнені електронним дозуючим пристроєм, що працює за принципом зворотнього зв'язку з датчиком вмісту кисню (лямбда-зонд). Вони встановлюються на автомобілі, обладнанні інжекторним двигуном і каталітичним нейтралізатором відпрацьованих газів. III покоління Системи, що забезпечують розподілене синхронне упорскування газу з дозатором-розподільником, що керується електронним блоком. Газ подається у впускний колектор за допомогою механічних форсунок, які відкриваються за рахунок надлишкового тиску в магістралі подачі газу. IV покоління Системи розподіленого послідовного упорскування газу з електромагнітними форсунками, які керуються сучаснішим електронним блоком. Як і в системі попереднього покоління, газові форсунки встановлюються на колекторі безпосередньо біля впускного клапана кожного циліндра. Системи першого й другого поколінь мають ряд недоліків, і не відповідають діючим стандартам по токсичності. Токсичність відпрацьованих газів автомобілів, оснащених такими системами зазвичай перебуває на рівні норм ЄВРО-1, які діяли в Європі до 1996 року, і лише в окремих випадках наближаються до норм ЄВРО-2. У зв'язку із цим виробники газового обладнання розробили системи третього й четвертого поколінь, які стають щораз поширенішими.